Ірина РИБАКОВА,
«Газета по-українськи», 02.09.2013
«З цього року в українських школах з 5-го класу будуть вивчати другу іноземну мову. Повністю підтримую таке нововведення, — каже в інтерв'ю Gazeta.ua директор зі стратегичного розвитку приватної школи „Афіни“ Олексій Греков. — Коли людина знає дві мови з дитинства, вона досить легко може засвоїти і третю, четверту. Чим більше мов ми знаємо, тим краще у нас лінгвістичне чуття. Я стою на таких позиціях: скільки мов ти знаєш, стільки разів ти людина. Важлива навіть не комунікативна складова, а барви і відтінки світу, які вловлює людина завдяки декільком мовам.
Одна мова — це мало і нудно. Якось спілкувався із сім'єю із Швейцарії, де рідною мовою чоловіка була німецька, а жінки — французька. Був уражений, як вони легко переходять із мови на мову. Як художник вільно використовує олівці, пензлі і фарби, так само ця сім'я використовувала обидві мови.»
Чому переважна більшість українців досі не вивчила англійської?
— Це наслідки радянської мовної політики. В усіх країнах соцтабору вчили російську як мову міжнаціонального спілкування. Навіть зараз старше покоління у Польщі, Чехії дуже мало спілкується англійською, більше розуміють російську. Англійську намагалися відсувати, її значимість спеціально нівелювалася, радіостанції «Голос Америки», ВВС глушилися. Багато з викладачів англійської стверджує, що мову спеціально змушували вчити не через спілкування, а через граматику. Такий підхід зовсім не спонукає до вивчення мови, бо правила нецікаві і ненаочні. Людині не зрозуміло, навіщо все це потрібно.
Такою була централізована політика. Така великодержавна шовіністична позиція в Росії є й досі. Не дарма російські туристи в інших країнах говорять: невже в цій країні досі не можуть вивчити російську? Ми до них приїхали відпочивати, тому вони повинні знати нашу мову. Такий культурний аспект і досі тисне. А ті, хто реально вчив іноземні мови у Радянському Союзі, наприклад, студенти Московського державного інституту міжнародних відносин, мали проходити спеціальний відбір, бути абсолютно лояльними до влади.
Зараз відлуння СРСР ще звучить в українських школах — іноземні мови викладають вчителі, що зростали на радянській чи пострадянській ідеології. У них застарілі методи, підручники. Порівняйте підручники, за якими вчаться українські діти із підручниками Oxford University Press.
Що потрібно робити, щоб Україна заговорила іноземними мовами?
— Нарешті в Україні з'явилося розуміння, щоб бути сприйнятою у світі, треба знати мови. У Східній Європі першою активно почала вивчати англійську Угорщина. Їхня мова мало кому зрозуміла, бо не належить ні до слов'янської, ні до романської, ні до германської груп. Вони дуже швидко перейшли на англійську, і навіть їхні рок-гурти почали співати англійською.
Тепер і українському населенню слід почати говорити принаймні англійською. Важливо грамотно реалізувати прагнення знати європейські мови. Найкраще вчити мову, знаходячись у мовному середовищі — постійно і дивитися програми іноземною мовою, читати і, звісно, спілкуватися. Музикант не може вправно грати на трубі, якщо бере її до рук раз на тиждень. Звичайно, прості школи навряд чи забезпечать занурення у мовне середовище. Їм треба ставити меншу задачу: випускник має володіти мовою настільки, щоб підтримати розмову. Довести дітей до рівня розуміння і спілкування іноземною мовою — це посильне завдання для наших шкіл. Потрібно поставити чітке завдання: щоб учні заговорили.
Що заважає?
— У мене є побоювання, що мовна ініціатива може розбитися об накази і рекомендації Міносвіти. Владі слід не заважати своїми директивами вчителям. Що стосується методики навчання, то треба робити наголос не на граматику, а на вільне спілкування. Ні в якому разі не потрібно лаяти за помилки, називати учня невдахою, «бити лінійкою по пальцях». Бо тоді людина випускається із школи заляканою, боїться говорити. Вона нібито щось вчила, а спілкуватися не може. Недарма існує безліч курсів для тих, хто не довчив англійську в школі.
Як ви радите вивчати іноземну мову в школах?
— Ніщо так не допомагає у вивченні мови, як спільна задача, яку потрібно вирішити разом з іноземцем. Ми знайшли по інтернету школи, які погодилися разом з нами провести спільний урок по інтернету. Наші діти приготували презентацію про Україну англійською. Таке спілкування виявилося дуже плідним. Під час колективної роботи діти комунікують одне з одним, акцентуючи увагу не на мові, а на змісті. У пам'яті потроху закріплюються іноземні словосполучення, сталі вислови. Якщо десь не вистачає словникового запасу, виписують слова, довчають. Але тут дитина не зубрить слова, не розуміючи, як їх застосовувати. Вона вже знає, що ці слова їй знадобляться.